urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita Гуцулка Ксеня Гуцулка Ксеня 2009-09-02T08:34:36Z urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:20044 2009-09-02T08:32:30Z 2009-09-02T08:34:36Z душа прагне креативу...як наркотик<br />а я глушу каву і пічкаю її серіалами, аби не тошнила<br />інсталяція австралійського треш-митця (як його там) надихнула: якщо не вмієш малювати, ліпити, різати по дереву, тощо, треба просто знайти свій інструмент для творення. "однім двіженієм рукі" фарбами стає все, що попадеться під руку. головне - ідея. і де я. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:19761 2009-01-26T00:25:42Z 2009-01-26T00:25:42Z 00:30<br />Я в ліжку, морально готуюся прокинутися о шостій, бо на сьому - в спортзал.<br />Раптом дзвінок - кросавчег, мать його. П*яним голосом воно мене питає, чи не пущу я його сьогодні на ночлєг, бо він забухав, в результаті чого поїзд у свою тьму-таракань уже пропустив, і ночувати йому нігде. Я в ахує. Ну от шо на таке сказати?! Не залишу ж я його на вулиці, не залишу. Це клініка. Це радянський комплекс "гостєпріімства". <br />Приходь, кажу. Звичайно приходь. <br />А сама, блін, замість того, щоб спати, стелю йому у вітальні, рушнички кладу, маєчку готую. Мать Тереза, хрєнова. А він завтра всім своїм односельчанам буде розповідати, що ця дивна українська тьолка його спочатку послала під три чорти, а сама, дурепа, так у нього закохана, що тепер в любий момент готова у гості чекати, лиш би прийшов. <br />Принаймні саме так це виглядає з боку. <br />Слава богу, що це просто комплекс. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:19587 2009-01-25T15:58:00Z 2009-01-25T16:00:57Z <big><center>Любі Киянки!<br />Просимо звернути увагу на те, що взуття марки Agent Provocateur розроблене насамперед для втілення сексуальних фантазій ваших партнерів у межах спальні, а не для вишивання у ньому по вулицях міста Києва. Будь ласка користуйтеся за призначенням. <br /><br />Адміністрація Agent Provocateur</center></big> urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:19399 2009-01-22T01:49:28Z 2009-01-22T01:49:28Z ух ти, мене майже рік тута не було...<br />якось не писалося. чи може не писалося саме під "творчим" псевдонімом "кобіта". адже вона особлива - сонячна дівчина. <br /><br />рік пройшов у страху, а про страх писати не можу. страшно. бо забобонна. <br /><br />а тепер...тепер я борюся із забобонами. почала зі спаму на лад "надішли цю мантру половині свого адресбуку і буде тобі сьогодні ввечері канфєтка. а як не надішлеш, <strike>поімєють в ж</strike>десять років поганогу сексу." уявляєте?! десять років недо-, пере- або сумнотраху якогось. ну я, стиснувши зуби, подумала - а шо воно є, поганий секс? я ж не німфоманка якась. і не естетка. мнє многава нєнада. і ризикнула. і шо ви думаєте? секс гіршим аж ніяк не став. а на душі полегшало. <br /><br />тепер і подружок своїх вчу - як позбавитися залежності від спаму. люди, не пересилайте ви це лайно!!! я можу на бабки з вами побитися, що всі ці гарненькі молитвочки або недолугі віршики пишуть товсті волосаті дядьки у відділі маркетингу мобільних операторів. і на чому їм іще зіграти, як не на наших з вами забобонах! але якщо вам конче треба очистити совість, то шліть уже, але позтирайте інструкціі по пересилці і страшилки про поганий секс. тоді і вам і получятєлям буде цельноє щястя.<br /><br />звичайно це не стосується гумору. гумор пересилайте. я тільки рада. в наш скрутний час, 10 хвилин сміху дійсно замінюють 1000 гривень на депозиті. бачите, який вигідний курс.<br /><br />і зі страхом буду боротися. так само. помаленьку. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:19144 2008-04-18T22:06:14Z 2008-04-18T22:06:14Z Сьогодні я знайшла місце, де сплять поїзди. Під автострадою, поряд з негритянськими бараками, недалеко від вокзалу. Зберігаючи у салоні тепло останніх пасажирів, дрімають, заплющивши два ока. Третім вони крізь сон освітлюють колію, подають сигнал – койка зайнята, товариші, об’їжджайте. <br /><br />Один, два, три. Три велетні, розтягнувшись на дальніх коліях, відпочивають від денної гарячки. Дивлюся на годинник – тільки сьома. Лягають вони завчасно, бо арбайт-арбайт починається зовсім рано. От німчура. А повз них пролітають колеги, відпрацьовуючи нічну зміну. Кишать людом, що поспішає додому, в ліжко, бо арбайт-арбайт починається зовсім рано. Німчура?<br /><br />Прямо навпроти мене старенький потяг. Йому не спиться, всі три ока уважно розглядають рельси попереду, підпори моста, червоне світлофорів. Мовчки. І сумно. Може його турбує радикуліт? Чи примусова пенсія?<br /><br />«Waiting for, waiting for, waiting for…» У мене в вухах грає Peter Geldof в реміксі Dennis Christopher. Я чекаю. Поїзд чекає. А присмерки неодмінно настануть. Вони на роботі. <br /><br />Я хочу подзвонити тобі і поділитися місцем. Цим чудовим місцем, де сплять поїзди. Де на фоні брудно-синього неба яскраві спалахи ліхтарів відблискують у безкінечних переплетіннях дротів. Де згустки повітря осідають на рельси, а час повільнішає; і тільки раз на годину його скуйовджує гуркіт нічної електрички. Індустріальна романтика. <br /><br />Я набираю тебе і розповідаю про те, як люблю гуляти вулицями, коли темніє, і пастися в чужих вікнах. Безкоштовний театр, німа пантоміма. <br />«У нас навіть збочення однакові,» абсолютно просто, не задумуючись, відповідаєш ти. А хіба може бути інакше? <br /><br />березень 2008 urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:18853 2007-11-01T09:57:12Z 2007-11-01T09:57:12Z І знову ніч. І знову лізуть додолу важкі жалюзі, перетворюючи чотири вікна у чотирі стіни, перетворюючи мене на Попелюшку. Я навіть не помітила, що вчора був Хелловін. Я ретельно перебирала насіння, з натхненням. Воно приходить так рідко, треба напитися ним досхочу. <br /><br />У мене нарешті є за що боротися. Я написала стратегію - перший крок баталії. Але чи будуть після перемоги трофеї - ось в чому головне питання. Чи буде просто сатисфакція свого его, сатисфакція чужих очікувань. <br /><br />Я хочу бальне плаття. Я хочу принца і корону. Ну, добре, принц уже є. Його так само мож одіти у смокінг чарівним патичком, ну чим не принц. Хочу карету, Є-классу, або як там його. Ну шоб їздила коротше. І взагалі я багато чого хочу. <br /><br />А сьогодні рано дзвонили і пропонували йти в інше місце насіння перебирати. Правда трохи гламурніше. Там Попелюшкою але зразу в бальному платті. І принців побільше... От шо робити, а? urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:18457 2007-10-31T02:49:00Z 2007-10-31T02:49:00Z Вибравшись-таки із невідомих конфітюрів, хочу зазначити, що життя - це ну блін банальна ложка дьогтя в меді. <br />За весь цей час я майже не змінилася. Граблями по бляшанці дістала суттєво. І не раз. Але що воно мені помогло? Абсолютно нічого. Я досі роблю ті ж самі помилки, досі скачу у гречку, досі колю пальці об кактуси, досі продовжую їх розводити. Не на бабло, не думайте. <br /><br />Почала курити сигари. Часто. Тепер мохіто і сигара - це мій Дейвід Гетта під шоти золотої текіли. <br /><br />Дістала промоушен по роботі. Роботи буде вдвоє більше. <br /><br />Придбала два Честерфілдських крісла. Гіганти. Для куріння сигар або просто засинання під телевізор. Круто.<br /><br />Навколо всі істерично почали з*їжджатися, заручатися, одружуватися і вагітніти, мама рідна шо робиться. А я не здатна навіть на те, щоб в одне місто з ним перебратися. Не кажучи вже про одну хату. Мене трусить. А як же свобода, вільний образ життя, тополя і всьо такоє? Як же я буду в третій ранку вести філософські бесіди з кактусами, або тинятися по стріп-барам з пацанами? Ну не зрозуміє цього ніяка нормальна людина. <br /><br /><br />І досі мені не сидиться, я ганяюся за конфітюрами і взагалі... urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:18280 2007-05-08T21:46:41Z 2007-05-08T21:46:41Z ірка білик - я іду на війну В реаліях денного світла ми чемненько дружимо, ти - на межі індиферентності, я - на межі закоханості. <br />В іллюзорності нічних пригод, паралізувавши мозок голосною музикою, приспавши совість кактусовим зіллям, я атакую тебе. А ти...справжнім джентельменом піддаєшся. <br />І так ми граємо у вигадані баталії до самого ранку. <br />А коли зійде сонце, залиє блиском новий ранок, я прокинуся в своєму ліжку, а ти - в своєму, от тоді тільки я зрозумію, що рахунок - один-ноль на твою користь. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:17961 2007-05-06T22:21:37Z 2007-05-06T22:25:04Z Щоб не зізнатися, що мені боляче,<br />вдам, що мені смішно. <br />Щоб не тліти від сорому, <br />промовчу.<br />Невтішно<br />грає скрипка<br />за вікнами мого дому.<br />Поскиглить та й втомиться.<br />А потОму<br />обрАзи забудуться, порідіють в запасі, <br />зморщаться, посивіють,<br />згубляться.<br />Але не в Образі, а тілько в часі.<br /><br /><br />***<br />Насправді вірш старий. І мені уже не боляче, а просто сумно. Душа дуже швидко загоюється, якщо її щовечора добре прикоцькувати. Рецепт: 10 крапель егоїзму, 5 крапель прагматизму, і мінус 20 крапель совісті. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:17886 2007-01-15T23:42:15Z 2007-01-15T23:42:15Z <i>Кася лежала на столі, прямо на розгорнутій великій "Актовій книзі Львова XVII ст.". Касині ноги вже звисали вниз, а чоловік - Пенелопа його впізнала, це був науковець із Києва, що перебував у їхньому архіві у відрядженні, - опершись ліктями на безцінний пергамент, на який Пенелопа боялася навіть дмухнути, жадібно впився у Касині вуста.</i><br /><br />***<br /><i>Вона відчула на собі якусь прохолоду, однак ця прохолода була не суцільною, а якоюсь зернистою. Одіссей своїми сильними руками почав розмазувати у неї по спині якусь холодну масу. Він ніжно масував їй плечі, шию, руки, лопатки... Його кругові рухи пішли нижче, нижче, до чутливого копчика і далі... Він почав м*яти її попу, її стегна, не забуваючи про їхній чутливий внутрішній бік, і так він дійшов до самих п*ят. Потім він тією холодною масою масував їй ступні, перебираючи кожний палець. Вона лежала зовсім розманіжена, навіть уявлення не маючи, що він по ній розмазує.<br />Одіссей знову почав рухатися знизу вгору, час від часу сиплячи на неї щось холодне і незрозуміле, яке пирскало, як бульбашки. І коли він знову дійшов до її шиї, з неї щось скотилося. Вона роплющила одне око і, здивована, побачила, що то була чорниця. ...<br />Ягоди посипалися, наче м*який град і її прес імпульсивно зтиснувся. Він зачерпнув ще одну жменю чорниць і почав душити їх у неї на животі й розмазувати навколо грудей, угору до шиї, потім знову до грудей, потім униз, до стегон... <br />Далі він уже не пішов.</i><br /><br /><big><b>Що я побажала собі у новому році? Дуже просто - чорниць.</b></big><br /><br /><br /><i>- Можна я дам тобі псевдонім "Зореслава"? Ні, може краще, "Сонцеслава" або...- він замислився. - Ким би ти хотіла бути?<br />"Взагалі-то я б хотіла бути "Актовою книгою міста Львова XVII ст.", - подумки відповіла Пенелопа.</i><br /><br />Читайте, любі мої, Любу Клименко. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:17501 2006-12-08T19:11:17Z 2006-12-08T19:11:17Z Листи не зтерла. І фотографії теж. Я - Плюшкін. Я їх колись всі зберу і видам антологію. Пєрєпіска Кобіти. В картінках.<br /><br />Люби мене, він мені писав. <br />Але я ж тільки себе люблю. Тільки себе. Втім, як і він. <br /><br />Du bist eine Frau, für die das Sprichwort "Sie ist einer Sünde wert" geschaffen wurde. Жінка, заради якої можна згрішити. Можливо. Але так, щоб потім не жаліти, чуєш?<br /><br />Ну от, проїхали. А я і не помітила, що треба було сходити на минулій зупинці. Ти саме це й передбачав. <br /><br />В наші дні так легко знайти когось. А от згубити...обрізати всі кінці, кинути в воду, і відплисти на безпечну відстань. Я не вмію добре плавати. От в чому проблема. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:17331 2006-12-08T00:37:07Z 2006-12-08T00:37:07Z я зтерла тебе з подушечок моїх пальців. вони більш не набиратимуть твій номер, не писатимуть тобі п*яні повідомлення, не гладитимуть на екрані твої слова вдаючи їх за твої руки. <br /><br />я зтерла тебе з губ своїх. і хоча такої якості поцілунки зустрічаються лише раз в житті, якість та коштує надто дорого. це люксус, а нам простим дівчатам до того люксусу як до неба. <br /><br />я зтерла тебе з пам*яті. слова твої, голос твій, той перший погляд в готелі Бо Ріваж у вересні. хто ти? я залишу тебе в голові неголеного, товстого, п*яного з очима ненависті, яким тим був у Four Seasons в листопаді. кому ти такий потрібен?<br /><br />я зтерла тебе з тіла. щіткою твердою, духм*яними шампунями, ароматними кремами. перебила твій дотик, твій запах. подушечки твоїх пальців.<br /><br />яке ж ти -! слів нема. соромно. за що? і перед ким?<br /><br />я зтерла тебе з записної книжки, твої повідомлення "на пам*ять", твій номер із "набраних номерів". завтра я зітру всі твої листи з робочого ящика. <br /><br />я не твоя "знайома" і не давай мій номер кому попало. гудки. іди на хуй. згинь стерво.<br /><br />сукабляттьнахуйятебененавиджу. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:17015 2006-11-23T13:31:05Z 2006-11-23T13:37:45Z <small>Я застываю, и честное слово,<br />От взгляда такого <br />Скрываются редко.<br />Скажу тебе, ты супер-детка.</small><br /><br /><br />Я тут тіпа стіхі почала ночами пісать. Шо робицця, шо робицця... Невже любов? Треба тільки визначитися до кого.<br />Стішкі такі нічо, а склад трохи Шевченка нагадує. <br /><br />Нда. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:16800 2006-11-22T14:42:38Z 2006-11-22T14:44:01Z мож я трохи поскиглю?<br /><br />от захворіла. голова просто розривається. не пішла на роботу. нудьгую вдома. і так хочеться, щоб хтось подзвонив, спитав, пожалів, заспокоїв, зайшов провідати (ігноруючи мої протести вєжлівості), приніс лимонів (у мене закінчилися, а в магазин так ліньки) і апельсинів, посидів попив чаю, почитав книжку, погладив по голові, посварив за халатність. а нема. не_ма. ті хто б без запрошення, ті всі далеко. а тут, тут всі не ті. тут у мене нема нікого, хто вміє читати мої думки, хто відчуває мої настрої. хто знає мене з немитою головою, закиснявілими очима, червоним носом, запухшим лицем, і в голубій піжамі з літачками.<br /><br />а в хаті страшенний месс. просто жахливий. а в суботу гості, прибирати не хочу, хочу прибиралку. <br /><br />і за стіною якесь падло співає "алєлуя" і фальшивить, сцуко. <br /><br />ну от, мені вже краще. піду, тойво, посплю ше трохи. вночі снилися якісь супер непристойні речі. і взагалі останнім часом якась суцільна порнуха. з якого б це дива? urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:16512 2006-11-22T12:11:58Z 2006-11-22T12:11:58Z От поки мене тут не було, поки я була тіпа в кругосвєтном плаванії, ви шо думаєте я рабооооотала? Чи може читала умниє кніжкі? Чи може в театри ходила? Та ніфіга! Я _реально_ розпустилася. Реально. Зайнялась їбльой. Ахха. Так і передайте. Їбу і плачу, називаєцця. Такий вид їблі є - МОРАЛЬНАЯ. Їбу мозги собі і всім окружающім. В число окружающіх увійшли 1) грек, 2) старенький мій швейцарець-француз, 3) русско-ліхтенштейнєц (ше та помєсь тігра з носорогом, а сука чистєйшая), 4) німецький казах, 5) француз-коллєга, ну і звичайно любімий-єдінствєнний, by definition. Я всі народи міра покрила?<br /><br />І всьо канєшно нічєго, вроді не звар*ятувала, но от з номером три промудохалася досить довго і досить напружно. Тепер ми граємо в дєтскій садік - "ти мнє больше не дружок і нє пісяй в мой гаршок". З номером один ми ганяємо у "кошкі-мишкі". З номером три гуляємо у так називаємую дружбу, ахха. З четвертим ми суто по танцях. З п*ятим - обширний склероз. Ну а з любімим-єдінствєнним, хуй його знає, у шо я тут граюся, але скорше всього шо не у шашки. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:16182 2006-11-02T00:38:58Z 2006-11-02T00:40:35Z Колись-таки я зізнаюся в тому, що у мене не гарні очі. Тому що в сонячних окулярах я такая нев*їбенно-ахуєнная, не відірватись, а от без них - просто якесь сіре мишко. Та й навіть не в сонячних, навіть в простих окулярах личко не тільки худе але й запомінающєєся, що лишній раз підкреслює потребу виділяти непримітні оченята. От така от жіноча сєрмяжна правда.<br /><br />пюсю: не ображайтеся, якшо в данний момент не відповідаю на комментарі. все читаю, усьо упітиваю, але - апатія. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:15949 2006-10-28T08:37:23Z 2006-10-28T08:37:23Z <small><i>На грудях світить нам слави знак.<br />Нам очі ніжно закрили, <br />Губи медом змастили,<br />Душу кинули просто так.</i></small><br /><br />Мені нема чого жаліти. Майдан не мій. Не мої вагони метро, в яких співали люди. Не мої намети і термоси, не мої „наколоті апельсини” і „валянки”. Не мені носили їжу. Не я носила. І прапори не мої зливалися з прапорами інших. І голос не мій зривався, чи то від хвилювання, чи то від крику. <br /><br />Мені про це розповідали, захлинаючись, голоси з телефонної трубки. Захоплено, замріяно, захекано. А я плакала, чи то від жалю, чи то від гордості. І слухала пісні і співала і знову плакала. Шо було плюнути на всі формальності, сісти в літак і ... більше не плакати?<br /><br />А тепер? А шо тепер, проїбавши, плач-не-плач, проїбала...<br /><br />Але впрєдь – нахуй формальності, і нахуй всіх хто навіть натякне на них. І коли я захочу „додому”, най тільки якесь стерво наважиться спитати куди. <br /><br />І сльози течуть. Чи то від жалю, чи то від Славка. Але чого мені жаліти? А тим кому є, ті не плачуть.<br /><br /><small><i>І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити.<br />Хто ж тоді, як не ми, брати?!</i></small> urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:15853 2006-08-09T23:49:48Z 2006-08-09T23:49:48Z <small>Відпусти<br />Я благаю відпусти <br />Бо не можу далі йти<br />Я<br />Відпусти<br />Я благаю відпусти, <br />Бо не хочу більше йти.<br /><i>--Океан Ельзи</i></small><br /><br />Я тут. В країні найдорожчих годинників і чужих грошей, в місті шпигунів і банкірів. Тепер я тут житиму, оперуючи чужими грошима, заробляючи собі на дорогий годинник.<br /><br />Я не прив*язана до місць, до людей, до ситуацій. Встала і пішла. Вільний, бо живий. Живий, бо вільний. <br /><br />І тільки він один мене не відпускає. Не беручи за руки, не кажучи ні слова. Він провокує мене тишою. Індиферентністю він зводить мене з розуму. Він дражнить мене нею, як дражнять кота бантиком на нитці, вліво-вправо, вверх-вниз, ближче-дальше. Він доводить мене до того, що я вважаю йоги кроки грою, індиферентність несправжньою, холодно розрахованою на мою ніжну нервову систему, хоча насправді я знаю, йому просто&дійсно все одно! Насправді, то не він робить якісь зусилля, щоб утримати мене при собі, то я не хочу і не можу відпуститися від нього. Німий маразм.<br /><br />Невже це кохання? Невже воно буває таким? Таким жалюгідним, нерішучим, зашуганим по куткам свідомості? Не вірю. Воно бальшоє і свєтлоє, двіжет міром. А не скиглить вечорами в подушку, не знаходячи відповідь на запитання: to be or not to be? Ні, це не кохання, це мазохізм чистої води.<br /><br />Треба іти. На кухні вариться м*ясо. В голові - каша. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:15323 2006-06-25T23:10:05Z 2006-06-25T23:10:05Z Частинки життя не пересіклися. З колишнім посварилися на передодні. Теперішній приїхав на день пізніше, аби не створювати аварійну ситуацію (і навіть не образився - от людина все розуміє, аж страшно!). Тому закоханому нічого не загрожувало, абсолютно.<br /><br />Тільки мені було трошки сумно. Зовсім чють чють. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:14868 2006-06-14T08:32:40Z 2006-06-14T08:32:40Z На прощавальну вечірку запрошено надто багато різних чоловіків - колишній, теперішній, безнадійно закоханий. Теперішній знає про колишнього, колишній здогадується про теперішнього, а для безнадійно закоханого це буде несподіванкою, і швидше за все неприємною. Ну чьто ж, се ля ві. Так от стикуються різні частинки життя, як паззл.<br /><br />А колишній їде на два тижні в Монако. З новою португальською пассією. Забирає у мене наші фарби, куплені в Лондоні. Буде з не ю малювати життя. А у мене залишається тільки канва, біла-біла. Пуста.<br /><br />У серці щось кольнуло. А може то не у серці, може то під ложечкою, від голоду? urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:14732 2006-06-08T21:46:10Z 2006-06-08T21:46:10Z Вже другий день підряд їду з роботи останнім трамваєм. <br /><br />23:54<br /><br />Тяжко працюю? Ні. Просто додому не хочецця. Вдома треба прибирати, розбирати, відбирати. Вдома треба складати плани на свєтлоє будущєє, розписувати списки і розклади. Вдома треба працювати. А на роботі можна висіти в інтернеті і філософствувать про сенс життя.<br /><br />Добраніч. Поїхали. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:14458 2006-05-31T19:06:32Z 2006-05-31T19:06:32Z В трамваї сім*я - бабця, дідусь, і двоє малих. Дід з бабою тягнуть тлумаки з дешевого магазину, малі цідять з трубочок Макдональдську кокаколу. Дід такий худий, підтягнутий, сів, начепив окуляри, вставився в газету, дєлавой. Бабка, втім не можу називати її бабкою, бо ще не така стара зовсім, жіночка не відривала очі від вікна. Вигляд у неї був вимучений, а погляд, погляд просто згас. На голові якась хустина, на руках мозолі, загрубілі пальці, в ногах величезні торби. Вона дивилася у вікно і просто ні_про_шо не думала. А може й думала - як би їй скоріш з*їбатися звідси кудись далеко-далеко. Вдома її як завжди чекають кухня, вікна, унітаз. Про поцілунки, ласки, і - о боже - секс не може бути й думки. Який секс? Шо таке секс? А їй напевно ше нема 60... Сумно. Я не хочу такою бути.<br /><br />Коли закінчується секс? Після того як закінчується молодість? А коли закінчується молодість? Коли з*являються онуки? Чи може коли закінчується секс?<br /><br />А може секс не закінчується, може в ньому просто відпадає потреба? Або не стає часу? Ну там діти, внуки, і всьо прочєє... Ясно, шо за станом здоров*я секс може відпасти набагато раніше. Тут уже не до плотскіх утєх, коли стріляє в кожному суставі і шалено скаче тиск. Але у всіх інших випадках? Як тоді? urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:14254 2006-05-30T14:50:55Z 2006-05-30T14:51:37Z - я не знаю.<br />- чого не знаєш?<br />- не знаю, чого хочу.<br />- але ж ти знаєш, чого <b>не</b> хочеш, а це набагато важливіше. ти ж знаєш, чого саме ти <b>не</b> хочеш?<br /><br /><b>не хочу знати</b> urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:13409 2006-05-29T05:06:43Z 2006-05-29T11:51:45Z <small><i>все неопасно<br />вот только как-то мимо кассы<br />я и ты совсем другие очень касты<br /><br />ни тебе здраствуй и ни досвидания</i><br /><br />- Мумий Троль</small><br /><br /><br />Розтелепана закохана? Абсурдно. Це не мій імідж. Але коли ти спиш біля мене, зовсім близько, на сусідньому матраці, дуже хочеться рукою торкнутися гладенької шкіри твоїх теплих плечей, що виглядають з пухової ковдри. Але ти дивишся сни і не рухаєшся. А може вдаєш, ніби дивишся. І тоді у тебе на то є свої причини.<br /><br />Закохана стаждальниця? Смішно. Це не мій імідж. Але коли ми їдемо в машині, твій погляд у середньому дзеркалі миттєвою пружиною вистрілює у скроні. Ти дивишся на дорогу, а я на тебе. І очманілий мозок думає, що ловить на собі твої очі. От дурний.<br /><br />Ти фотогенічний. Негарний, але фотогенічний. І я закохуюся в твої фотки. Бо з фотографій ти дивишся на мене. Не на дорогу, не у сни. Тільки на мене. <br /><br />І кожного разу я хочу сказати тобі, що... І кожного разу кажу щось інше. <b>Бо нащо?</b><br /><br />Я ж знаю, що це просто примха. Проста примха розбещеної дівчинки. Я просто хочу, щоби ти мене хотів. А ти так само хочеш, щоби тебе хотіла я. Ми хочемо взаємно. Ну і чим не кохання?! <br /><br />Може наші касти не такі вже й різні? Але хто ж насмілиться перевірити... <br /><br /><strike>А ще я знаю, що ніколи не дам собі закохатися в тебе.</strike> Подумаю. urn:lj:livejournal.com:atom1:kobita:12929 2006-05-22T15:03:28Z 2006-05-22T15:03:28Z Ура, Дід Мороз приїде, привезе подарунків, поцілунків, зайчиків! - на радощах хотілося закричати маленькій Кобіті. Але вона не могла зрозуміти, чи потрібні їй ті подарунки-поцілунки-зайчики взагалі, чи вона просто радіє тому що так треба, тому що всі діти радіють Дідові Морозу. <br /><br />Він приїхав. Маленька Кобіта зраділа. Не_радіти було не_чемно. А маленька Кобіта дуже чемна й чутлива дівчинка. <br /><br />Лежачи в ліжку біч о біч, маленька Кобіта раптом відчула, що майже нічого не відчуває. Ну от, про себе матюкнулася вона, чєго і слєдовало ожидать. Засинаючи, маленька Кобіта думала про наступні вихідні - в гості мав приїхати Вайнахтсманн. Він обов*язково привезе Солоденького, смачно позіхнула вона.<br /><br />Дід Мороз їхав щасливий. Він взяв з маленької Кобіти слово, що вона приїде в гості, в далеку Лапландію. Маленька Кобіта слово дала. Не_дати було не_чемно. А маленька Кобіта дуже чемна і щедра дівчинка. <br /><br />Коли за Дідом Морозом зачинилися двері, вона набрала в легені повітря, зі смаком випустила його через ніс і посміхнулася. Який же у мене все таки файний Дід Мороз, щиро зраділа вона, і стала чекати наступної зустрічі.